По зовнішньому вигляду нагадує полин звичайний. Стебло прямостояче, розгалужене, опушене короткими волосками. Висота стебла й розміри надземних органів сильно варіюють. При густому травостої, на сухих схилах і бідних ґрунтах рослини ледь досягають 10-15 см; на родючих ґрунтах, за достатнього зволоження, і рідкого травостою, окремі рослини досягають 2-2,5 м висоти.
Сходи з’являються наприкінці березня – в травні, цвіте з середини липня до жовтня, плодоносить у вересні – листопаді.
Амброзія полинолиста розмножується лише насінням, яке утворюється у великій кількості. Невеликі рослини продукують 50-300 насінин, добре розвинені рослини можуть давати по 30-40 тис. насінин, а окремі екземпляри до 80-100 тис. насінин.
Від материнської рослини насіння може переноситися на значні відстані з водними потоками (талими водами навесні, по струмках, ярах, річках). Розповсюдженню бур’яну сприяють: вітер, транспорт (колеса автомашин, тракторів і інших транспортних засобів), взуття людей, до якого насіння прилипає разом із ґрунтом.
Амброзія полинолиста засмічує всі польові культури, особливо просапні та зернові, а також городи, сади, луки, пасовища. Часто зустрічається на узбіччях залізниць, шосейних і ґрунтових доріг, по берегах річок і ставків.
Шкодочинність A. artemisiifolia в районах масового поширення винятково велика. Вона складається зі зниження врожайності сільськогосподарських культур, засмічення їх врожаю, погіршення якості кормів, зниження продуктивності пасовищ і негативного впливу на здоров’я людей.
Розвиваючи потужну надземну масу й кореневу систему, амброзія сильно пригнічує культурні рослини та споживає з ґрунту дуже велику кількість поживних речовин. При сильному засміченні посівів амброзією полинолистою врожайність культур різко знижується. Під час збирання врожаю засмічених посівів пізньостиглих культур (соняшник, коноплі, люцерна, насінники овочевих) у нього потрапляє насіння амброзії, відокремити яке досить важко. В таких випадках необхідні додаткові витрати на очищення насіннєвого матеріалу. При засміченні посівів багаторічних трав (конюшини, люцерни й ін.) і однорічних трав на зелений корм, а також луків і пасовищ якість корму, що заготовлюється, знижується.
Амброзію полинолисту з повним правом можна назвати екологічно небезпечним бур’яном. Адже пилок амброзії викликає у людей захворювання - амброзійний поліноз або «сінну пропасницю». У період цвітіння амброзії від цього захворювання страждає величезна кількість населення. У людей втрачається працездатність, опухають слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та очей, з’являється нежить і сльозотеча, чхання, підвищення температури, розвивається астма. Єфективних ліків проти цього захворювання поки що не існує.
Для своєчасного виявлення вогнищ бур’яну проводяться обстеження земельних угідь:
Вирішальне значення для очищення полів від амброзії полинолистої мають агротехнічні методи боротьби: правильне чергування культур у сівозміні, обробка ґрунту, догляд за посівами, спрямований на зниження запасів насіння бур’яну в ґрунті й запобігання повторного засмічення як ґрунту, так і врожаю сільськогосподарських культур. На землях дуже засмічених амброзією, кращим заходом по очищенню ґрунту від запасів насіння є використання чистого пару, де, за правильного обробітку, засміченість бур’яном знижується на 70-80 %.
На невеликих площах та присадибних ділянках амброзію потрібно прополювати і скошувати. Правда, після скошування вона інтенсивно відростає, тому процедуру проводять не менше 3-4 разів за літо. Можна також використовувати натрієву й амінну сіль (2-3 кг/га) в суміші з аміачною селітрою (10 кг/га) чи з сульфатом амонію.
А на великих площах слід застосовувати гербіциди. Хімічний метод боротьби з амброзією є найбільш дієвим. Асортимент гербіцидів, що усувають даний карантинний вид, є досить широким. Для знищення амброзії полинолистої підходять препарати на основі солей гліфосату (Буран, Вулкан плюс, Торнадо, Ураган Форте, Нобль, Раундап Екстра), сульфонілсечовини (Тритон, Конус, Міранда), прометрину (ґрунтовий гербіцид Сегмент). Вибір препарату здійснюють у залежності від культури та фази її розвитку.